Історія формування академічної музичної культури Галичини і її культурного центру – Львова – є глибоко самобутньою. Її складали надбання цехових ренесансних капел, храмової музики, музикування у магнатському середовищі, діяльність театральних труп, традиції міських, клубних та аристократичних балів, раутів і маскарадів, публічні концерти і дефіле військових оркестрів та багато інших чинників.

Однак, повертаючись у музичне минуле, ми виявляємо що найвищі досягнення на шляху розвитку музично-мистецького життя суспільства пов’язані з працею мистецьких товариств. Їх діяльність, з позицій сьогодення, була незвично багатофунк­ційною, що ставило ці товариства у центр не лише суто мистецьких подій, але й забезпечувало їх вагомий суспільний вплив.

Ці об’ємні соціокультурні структури, що служили тим «ферментом» каталізатором, ініціюючим чинником, який стимулював виникнення і розвиток винятково важливих тенденцій і векторів тогочасного інтелектуально-духовного буття. Це музичні, культурно-просвітницькі товариства, які, без перебільшення, стали тим суспільно-культурним підґрунтям, на якому невдовзі розвинулись найважливіші форми професійної музичної освіти і публічного концертного виконавства, це осередки, де розроблялася стратегія музичної діяльності, плекалися визначні таланти у сфері композиції, здійснювалось дослідження музичного життя, які формували безцінні нотні та книжкові колекції, чиїми зусиллями зводилися будівлі музично-освітніх закладів, концертних залів та оперних театрів.