Історія ГМТ
Історія формування академічної музичної культури Галичини і її культурного центру – Львова – є глибоко самобутньою. Її складали надбання цехових ренесансних капел, храмової музики, музикування у магнатському середовищі, діяльність театральних труп, традиції міських, клубних та аристократичних балів, раутів і маскарадів, публічні концерти і дефіле військових оркестрів та багато інших чинників.
Однак, повертаючись у музичне минуле, ми виявляємо що найвищі досягнення на шляху розвитку музично-мистецького життя суспільства пов’язані з працею мистецьких товариств. Їх діяльність, з позицій сьогодення, була незвично багатофункційною, що ставило ці товариства у центр не лише суто мистецьких подій, але й забезпечувало їх вагомий суспільний вплив.
Ці об’ємні соціокультурні структури, що служили тим «ферментом» каталізатором, ініціюючим чинником, який стимулював виникнення і розвиток винятково важливих тенденцій і векторів тогочасного інтелектуально-духовного буття. Це музичні, культурно-просвітницькі товариства, які, без перебільшення, стали тим суспільно-культурним підґрунтям, на якому невдовзі розвинулись найважливіші форми професійної музичної освіти і публічного концертного виконавства, це осередки, де розроблялася стратегія музичної діяльності, плекалися визначні таланти у сфері композиції, здійснювалось дослідження музичного життя, які формували безцінні нотні та книжкові колекції, чиїми зусиллями зводилися будівлі музично-освітніх закладів, концертних залів та оперних театрів.
Музичні товариства виконували не лише своє первинне призначення – поширювати високе мистецтво. На шляху до цього, вони координували та об’єднували прагнення і зусилля музикантів професіоналів і аматорів, меценатів і знавців мистецтва, державної і суспільної еліти. Організовані на демократичних засадах музично-мистецькі товариства, де на рівних спілкувались між собою князі і юристи, вищі сановники і професори університетів, лікарі, урядовці, учні, студенти і професійні музиканти, витворили ідеальну комунікативну культурну спільноту, яка відповідає уявленням про vir eruditus, людину освічену.
Товариства зуміли забезпечити як своїм членам, так і широкому загалу задоволення практично всіх потреб homo socialis – потребу в суспільному визнанні, благодійності, шляхетних розвагах. Їм довелося напрацьовувати моделі управління і комунікації, а також реалізувати культурно-просвітницьку та художньо-естетичну співпрацю з однодумцями.
Одним з найбільш успішних і результативних товариств Галичини стало Галицьке музичне товариство - одне з найстаріших у Східній Європі. Від моменту свого утворення у 1838 році протягом століття (до 1939) воно відігравало надзвичайно важливу, піонерську роль у розвитку музичної культури Львова та Галичини. ГМТ зуміло здійснити ряд фундаментальних перетворень в музичному житті Львова і цілого краю, наслідками яких культурна громадськість користується до сьогодні. Зокрема ГМТ вплинуло на розвиток аматорського і професійного музикування у різних соціальних та національних середовищах, музичне виконавство, професійну музичну освіту не тільки у Львові, але й у всій Галичині, оскільки за його зразком виникали подібні інституції в інших містах, займалося інтенсивною концертною, просвітницькою діяльністю, дбаючи про відповідне естетичне виховання суспільства, постійно крокуючи в авангарді сучасних тенденцій. Діяльність ГМТ вплинула на появу багатьох подібних товариств у поліетнічному та полікультурному середовищі Львова і Галичини. Як центральний духовний осередок краю, Товариство патронувало всі інші аналогічні інституції та об’єднання. Товариство об’єднувало не тільки сотні меломанів, аматорів-дилетантів, чи просто шанувальників музики, але й видатних музикантів – співаків, інструменталістів, диригентів, композиторів, педагогів, музикознавців, стимулювало регіональну композиторську творчість. У різні часи почесними і діючими членами ГМТ були представники польської (Станіслав Монюшко, Генрих Венявський, Марцеліна Чарторийська, Ігнаци Ян Падеревський ), німецької (Йоганнес Брамс, Йозеф-Христоф Кесслер, Юзеф Безендорфер) та української (Олександр Мишуга, Анатоль Вахнянин) культури.
Поставши в період входження Галичини до Австро-Угорської імперії, воно мало засадничо полінаціональний характер, залучаючи у різні сфери своєї діяльності австрійців, німців, чехів, поляків, євреїв, а також українців, чим інспірувала подальшу появу їх власних національно орієнтованих товариств, передусім «Руської бесіди» та «Бояну».
Завдяки ініціативі ГМТ і його керівництву (Йоганн Рукґабер, Юзеф Башни, Францішек Пьонтковський, Траугот Горгон, Кароль Мікулі, Рудольф Шварц, Мєчислав Солтис, Адам Солтис) Львів приймав на своїх сценах видатних музикантів своєї епохи – Кароля Ліпінського, Станіслава Сервачинського, Йозефа-Христофа Кесслера, Улє Булля, Тересу Оттаво, Анрі В’єтана, Ференца Ліста, Генрика і Юзефа Венявських, Станіслава Монюшка, княгиню Марцеліну Чарторийську, Йоганнеса Брамса, Броніслава Губермана, Джемму Беллінчіоні, Пабло Сарасате, Йожефа Йоахіма, Ігнація Яна Падеревського, Зиґмунта Носковського, Владислава Желєнського та багатьох інших. До появи концертних бюро та агенцій, філармонії саме Товариство відповідало за інтенсивність і якість концертного життя в місті. Завдяки активній концертній діяльності Товариства у 1891 році виникло Концертне бюро, що запрошувало на львівську естраду кращих виконавців світу, а водночас підтримували найталановитіших місцевих виконавців, нерідко даючи їм успішний старт до світової кар’єри.
Консерваторія Галицького музичного товариства (заснована у 1853 році, одна з перших у Східній Європі) виховала багатьох відомих музикантів – серед них Соломія Крушельницька, Олександр Мишуга, Модест Менцінський, Миколай Левицький, Денис Січинський, Василь Барвінський, Тарас Шухевич, Марцеліна Сембріх-Коханська, Ірена Богусс-Геллєрова, Яніна Королевич-Вайдова, Гелєна Оттавова, Зиґмунт Моссочи, Стефан Ашкеназі, Рауль Кочальський, Тадеуш Маєрський, Леопольд Мінцер, Броніслав Гімпель, Маурици Розенталь, Тадеуш Сиґєтинський, Стефанія Лобачевська, Зофья Лісса, Ієронім Файхт, Здзіслав Яхімецькький та інші. Численні вихованці Консерваторії ГМТ стали зірками світової величини й утверджували престиж львівської (польської і української) музичної традиції на провідних театральних сценах і концертних естрадах Європи і Америки.
Поруч із Консерваторією, теж за ініціативою ГМТ, була створена сітка інших навчальних закладів – музичних шкіл, монопрофільних і багатопрофільних, початкових і з кількома ступенями навчання, а також освітніх гуртків, студій тощо.
Окремою сферою діяльності ГМТ стала підтримка високої культури розваг у місті, забезпечуючи оркестровим супроводом бали та редути, а композитори, члени ГМТ, спеціально створювали танцювальний репертуар належного художнього рівня для цих акцій. Активним було ГМТ в благодійності, щорічно організовуючи доброчинні концерти для знедолених, бідних, хворих. При товаристві було сформовано безцінну нотну бібліотеку, яка містила унікальні видання, рукописи та документи.
Гуманістична, альтруїстична суть музичних товариств, їх соціокультурна значимість не лише зберігає в наш час свою актуальність, вона вартує збереження й гідного подальшого розвитку. Весь цей безцінний духовний скарб не повинен зникнути, а максимально результативно послужити сучасному суспільству. Для цього йому слід набрати форм новітнього культурницького громадського об’єднання, відродженого у новій якості Галицького Музичного Товариства, відповідного до запитів і потреб сучасної епохи і суспільного розвитку. Нова громадська організація повинна опиратися на полікультурні засади й ідеали ГМТ та стати оновленою, культурною, творчою платформою для комунікації і об’єднання креативного потенціалу всіх, хто прагне позитивних змін, збагачення та розвитку музично-мистецького життя суспільства, відповідних гуманістичним ідеалам національної еліти.
Однак, повертаючись у музичне минуле, ми виявляємо що найвищі досягнення на шляху розвитку музично-мистецького життя суспільства пов’язані з працею мистецьких товариств. Їх діяльність, з позицій сьогодення, була незвично багатофункційною, що ставило ці товариства у центр не лише суто мистецьких подій, але й забезпечувало їх вагомий суспільний вплив.
Ці об’ємні соціокультурні структури, що служили тим «ферментом» каталізатором, ініціюючим чинником, який стимулював виникнення і розвиток винятково важливих тенденцій і векторів тогочасного інтелектуально-духовного буття. Це музичні, культурно-просвітницькі товариства, які, без перебільшення, стали тим суспільно-культурним підґрунтям, на якому невдовзі розвинулись найважливіші форми професійної музичної освіти і публічного концертного виконавства, це осередки, де розроблялася стратегія музичної діяльності, плекалися визначні таланти у сфері композиції, здійснювалось дослідження музичного життя, які формували безцінні нотні та книжкові колекції, чиїми зусиллями зводилися будівлі музично-освітніх закладів, концертних залів та оперних театрів.
Музичні товариства виконували не лише своє первинне призначення – поширювати високе мистецтво. На шляху до цього, вони координували та об’єднували прагнення і зусилля музикантів професіоналів і аматорів, меценатів і знавців мистецтва, державної і суспільної еліти. Організовані на демократичних засадах музично-мистецькі товариства, де на рівних спілкувались між собою князі і юристи, вищі сановники і професори університетів, лікарі, урядовці, учні, студенти і професійні музиканти, витворили ідеальну комунікативну культурну спільноту, яка відповідає уявленням про vir eruditus, людину освічену.
Товариства зуміли забезпечити як своїм членам, так і широкому загалу задоволення практично всіх потреб homo socialis – потребу в суспільному визнанні, благодійності, шляхетних розвагах. Їм довелося напрацьовувати моделі управління і комунікації, а також реалізувати культурно-просвітницьку та художньо-естетичну співпрацю з однодумцями.
Одним з найбільш успішних і результативних товариств Галичини стало Галицьке музичне товариство - одне з найстаріших у Східній Європі. Від моменту свого утворення у 1838 році протягом століття (до 1939) воно відігравало надзвичайно важливу, піонерську роль у розвитку музичної культури Львова та Галичини. ГМТ зуміло здійснити ряд фундаментальних перетворень в музичному житті Львова і цілого краю, наслідками яких культурна громадськість користується до сьогодні. Зокрема ГМТ вплинуло на розвиток аматорського і професійного музикування у різних соціальних та національних середовищах, музичне виконавство, професійну музичну освіту не тільки у Львові, але й у всій Галичині, оскільки за його зразком виникали подібні інституції в інших містах, займалося інтенсивною концертною, просвітницькою діяльністю, дбаючи про відповідне естетичне виховання суспільства, постійно крокуючи в авангарді сучасних тенденцій. Діяльність ГМТ вплинула на появу багатьох подібних товариств у поліетнічному та полікультурному середовищі Львова і Галичини. Як центральний духовний осередок краю, Товариство патронувало всі інші аналогічні інституції та об’єднання. Товариство об’єднувало не тільки сотні меломанів, аматорів-дилетантів, чи просто шанувальників музики, але й видатних музикантів – співаків, інструменталістів, диригентів, композиторів, педагогів, музикознавців, стимулювало регіональну композиторську творчість. У різні часи почесними і діючими членами ГМТ були представники польської (Станіслав Монюшко, Генрих Венявський, Марцеліна Чарторийська, Ігнаци Ян Падеревський ), німецької (Йоганнес Брамс, Йозеф-Христоф Кесслер, Юзеф Безендорфер) та української (Олександр Мишуга, Анатоль Вахнянин) культури.
Поставши в період входження Галичини до Австро-Угорської імперії, воно мало засадничо полінаціональний характер, залучаючи у різні сфери своєї діяльності австрійців, німців, чехів, поляків, євреїв, а також українців, чим інспірувала подальшу появу їх власних національно орієнтованих товариств, передусім «Руської бесіди» та «Бояну».
Завдяки ініціативі ГМТ і його керівництву (Йоганн Рукґабер, Юзеф Башни, Францішек Пьонтковський, Траугот Горгон, Кароль Мікулі, Рудольф Шварц, Мєчислав Солтис, Адам Солтис) Львів приймав на своїх сценах видатних музикантів своєї епохи – Кароля Ліпінського, Станіслава Сервачинського, Йозефа-Христофа Кесслера, Улє Булля, Тересу Оттаво, Анрі В’єтана, Ференца Ліста, Генрика і Юзефа Венявських, Станіслава Монюшка, княгиню Марцеліну Чарторийську, Йоганнеса Брамса, Броніслава Губермана, Джемму Беллінчіоні, Пабло Сарасате, Йожефа Йоахіма, Ігнація Яна Падеревського, Зиґмунта Носковського, Владислава Желєнського та багатьох інших. До появи концертних бюро та агенцій, філармонії саме Товариство відповідало за інтенсивність і якість концертного життя в місті. Завдяки активній концертній діяльності Товариства у 1891 році виникло Концертне бюро, що запрошувало на львівську естраду кращих виконавців світу, а водночас підтримували найталановитіших місцевих виконавців, нерідко даючи їм успішний старт до світової кар’єри.
Консерваторія Галицького музичного товариства (заснована у 1853 році, одна з перших у Східній Європі) виховала багатьох відомих музикантів – серед них Соломія Крушельницька, Олександр Мишуга, Модест Менцінський, Миколай Левицький, Денис Січинський, Василь Барвінський, Тарас Шухевич, Марцеліна Сембріх-Коханська, Ірена Богусс-Геллєрова, Яніна Королевич-Вайдова, Гелєна Оттавова, Зиґмунт Моссочи, Стефан Ашкеназі, Рауль Кочальський, Тадеуш Маєрський, Леопольд Мінцер, Броніслав Гімпель, Маурици Розенталь, Тадеуш Сиґєтинський, Стефанія Лобачевська, Зофья Лісса, Ієронім Файхт, Здзіслав Яхімецькький та інші. Численні вихованці Консерваторії ГМТ стали зірками світової величини й утверджували престиж львівської (польської і української) музичної традиції на провідних театральних сценах і концертних естрадах Європи і Америки.
Поруч із Консерваторією, теж за ініціативою ГМТ, була створена сітка інших навчальних закладів – музичних шкіл, монопрофільних і багатопрофільних, початкових і з кількома ступенями навчання, а також освітніх гуртків, студій тощо.
Окремою сферою діяльності ГМТ стала підтримка високої культури розваг у місті, забезпечуючи оркестровим супроводом бали та редути, а композитори, члени ГМТ, спеціально створювали танцювальний репертуар належного художнього рівня для цих акцій. Активним було ГМТ в благодійності, щорічно організовуючи доброчинні концерти для знедолених, бідних, хворих. При товаристві було сформовано безцінну нотну бібліотеку, яка містила унікальні видання, рукописи та документи.
Гуманістична, альтруїстична суть музичних товариств, їх соціокультурна значимість не лише зберігає в наш час свою актуальність, вона вартує збереження й гідного подальшого розвитку. Весь цей безцінний духовний скарб не повинен зникнути, а максимально результативно послужити сучасному суспільству. Для цього йому слід набрати форм новітнього культурницького громадського об’єднання, відродженого у новій якості Галицького Музичного Товариства, відповідного до запитів і потреб сучасної епохи і суспільного розвитку. Нова громадська організація повинна опиратися на полікультурні засади й ідеали ГМТ та стати оновленою, культурною, творчою платформою для комунікації і об’єднання креативного потенціалу всіх, хто прагне позитивних змін, збагачення та розвитку музично-мистецького життя суспільства, відповідних гуманістичним ідеалам національної еліти.